Реклама на сайте Связаться с нами

Адміністративне право України

Опорний конспект

На главную
Опорний конспект з курсу "Адміністративне право України"
Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:
а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;
е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;
є) обов'язковість екологічної експертизи;
ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;
и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;
і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;
й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього середовища;
к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.
Природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами.
Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через органи державної влади відповідно до законодавства України.
Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює В Рада України.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності.
Мінекобезпеки України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабмін України, а також Положенням. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Мінекобезпеки України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє Президент України.
Міністр здійснює керівництво Мінекобезпеки України і несе відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань, визначає ступінь відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів Міністерства.
Закон про державну службу.
Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
У І розділі “ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ” визначаються такі поняття як державна служба і державні службовці, посада і посадова особа, а також основні принципи держ. служби. Заг. положеннями передбачено право громадян на держ. службу та етика поведінки держ. службовця.
Розділом II “ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ” визначаються основні напрями державної політики у сфері державної служби, зазначається орган управління державною службою та його функції, а також координаційна рада з питань державної служби метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби.
Розділ III “ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ”:
- особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату; - основні обов'язки державних службовців; - основні права державних службовців; - обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу; - декларування доходів державних службовців; - особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Розділ IV “ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ”:
- прийняття на державну службу; - обмеження, пов'язані з проходженням державної служби; - присяга державних службовців; - випробування при прийнятті на державну службу; - стажування державних службовців; - робочий час держ. службовців; - службові відрядження; - відсторонення від виконання повноважень за посадою; - граничний вік перебування на державній службі.
Розділ V “СЛУЖБОВА КАР'ЄРА”:
- проходження служби; - класифікація посад; - ранги державних службовців; - просування по службі; - кадровий резерв державної служби; - навчання і підвищення кваліфікації державних службовців.
Розділ VI “ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ”:
- підстави припинення державної служби; - підставка державного службовця; - оскарження рішення про припинення державної служби.
Розділ VII ”МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕН-НЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ”:
- оплата праці; - заохочення за сумлінну працю; - щорічні та додаткові відпустки державних службовців; - соціально-побутове забезпечення державних службовців; - пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям.
Розділ VIII “ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВ-СТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ”:
- відповідальність за порушення законодавства про державну службу.
Органи управління освітою та їх компетенція.
Система освіти в Україні складається з:
1. органів управління освітою (державних і місцевого самоврядування);
2. самоврядування в галузі освіти;
3. закладів освіти;
4. наукових, науково-методичних і методичних установ;
5. науково-виробничих підприємств.
До органів управління освітою в Україні належать:
1. Міністерство освіти України;
2. Міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
3. Вища атестаційна комісія України;
4. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
5. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Функції органів управління освітою.
1. Центральним орган Міністерство освіти України:
- визначає державну політику в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів
- встановлює державні стандарти знань з кола предмета;
- визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;
- контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;
- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати;
- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;
- розробляє умови прийому до закладів освіти;
- забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;
- розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
- організує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
- разом з іншими міністерствами і відомствами, яким |підпорядковані заклади освіти реалізує державну політику в галузі освіти;
- здійснює керівництво державними закладами освіти.
Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.
Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн.
Вища атестаційна комісія України (ВАК) організує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника. ВАК є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.
Органами громадського самоврядування в освіті є:
1) загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;
2) районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;
3) Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
bigmir)net TOP 100