Реклама на сайте Связаться с нами

Адміністративне право України

Опорний конспект

На главную
Опорний конспект з курсу "Адміністративне право України"
Повноваження і форми діяльності місцевих адміністрацій.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополеві здійснюють місцеві державні адміністрації. Вони виконують свої функції відповідно до законів про їх.
Склад місцевих державних адміністрацій формують глави місцевих адміністрацій, що призначаються на посаді і звільняються від її Президентом України по представленню Кабінету Міністрів України.
Глави місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів, підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні Радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами, а також органами виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:
1. виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів;
2. законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян;
3. виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, програм національно-культурного розвитку;
4. підготовку і виконання відповідних бюджетів і програм;
5. звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
6. взаємодія з органами місцевого самоврядування;
7. реалізацію інших наділених державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Конституція як основне джерело адміністративного права.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй.
Адміністративне право є однією з галузей права, сукупність правових норм, що покликані регулювати в інтересах громадян і держави відносини управлінського характеру. Безпосередніми суб’єктами таких відносин виступають органи державної виконавчої влади всіх рівнів.
Нормативно-правові акти, в яких містяться норми адміністративного права , є джерелами адміністративного права.
Цілком зрозуміло , що Конституція України є основним таким джерелом. Основний Закон , по-перше , поділяє державну владу на законодавчу , виконавчу і судову. Органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах (зг.статті 6).
Розділ VI (ст.ст.113-120) Конституції присвячений органам виконавчої влади України.
Ст.113 Конституції визначає :
- Кабінет Міністрів України (КМУ) є вищим орган у системі органів виконавчої влади; - КМУ відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Статтею 114 визнано склад та ієрархію КМУ , порядок призначення його посадових осіб.
Ст.115 описує можливі процедури відставки уряду (КМУ).
В ст.118 вказана організація роботи місцевих державних адміністрацій , що здійснюють виконавчу владу на місцях.
Ст.ст. 116 та 119 окреслюють повноваження відповідно КМУ та місцевих держадміністрацій.
Ст.120 підкреслює , що організація , повноваження і порядок діяльності КМУ , інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Розділ ІV ( статті 85,87,92,96,97 ) “Верховна Рада України” та розділ V ( ст.106 ) “Президент України” деталізують відповідно правовідносини виконавчої влади та законодавчої влади , виконавчої влади та Президента України.


Державний комітет як орган управління.
Державний комітет є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабміну України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний очолює його голова.
Державні комітети діють на підставі положень, які затверджує Президент України.
Статус голів комітетів та їх заступників встановлюється положеннями про ці Державний комітет. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах викон. влади за статусом до членів Кабміну України.
Голову комітету та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.
Повноваження голови та його заступників на цих посадах припиняє Президент України. Голова може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Фінансування видатків на забезпечення діяльності комітету здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Чисельність працівників комітету затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру комітету затверджує голова комітету.
Штатний розпис, кошторис видатків комітету голова комітету за погодженням з Мінфіном України.
Державні комітети влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Форми і методи судового контролю в управліннях.
Судовий контроль у сфері державного керування здійснюється судами загальної і спеціальної юрисдикції.
Свої завдання по контролі суди виконують при розгляді в судових засіданнях карних, цивільних справ.
Під судовим контролем у держуправлінні розуміють діяльність суду по перевірці правомірності актів і дій органів керування, їх посадових осіб у процесі судового засідання.
Специфіка контрольної діяльності судових органів полягає в тім, що судовий контроль не носить систематичного характеру, на відміну від відомчого чи позавідомчого контролю, а також прокурорського нагляду, за законністю актів і дій у держуправлінні.
При розгляді кримінальної справи, суд поряд з дозволом питання про винність особи в карному злочині і її відповідальності, перевіряє законність дій органів у керуванні, посадових осіб і громадян.
Поняття адміністративної відповідальності ( АВ). ЇЇ відмінність від інших видів відповідальності.
АВ- це специфічне реагування держави на адм. правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Хар-ся 2 видами ознак:
1.Основні,властиві юр. відповідальності в цілому.
2. Похідні, що відмежовують АВ від інших видів юр. відпов.
Основні ознаки АВ:
1.Засіб охорони встановленого державою правопорядку.
2. Нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм.
3. Є наслідком винного антигромадського діяння.
4. Супроводжуються державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння.
5. Пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками.
6. Реалізується у відповідних процесуальних формах.
Підстава АВ - протиправна, винна дія, або бездіяльність, що порушує встановлене АП нормою правило, але за своїм характером і наслідками не тягне кримін. В.
Похідні ознаки АВ:
1. ЇЇ підставою є не тільки АП, а й порушення норм інших галузей права.
2. Вона полягає в застосуванні до винних А стягнень.
3.Право притягання до АВ надано багатьом держ. органам та їх посадовим особам.
4. Особливий порядок притягнення до АВ(складання протоколу, збір і оцінка доказів…).
5.АВ урегульована нормами АП(Кодекс У про АП і…)
6.Право встановлення АВ має досить широке коло суб'єктів(ВР, Президент, КМ, Міністерства…)
bigmir)net TOP 100