|
Р. І. Тиркало
Банківська справа
Навчальний посібник
Тернопіль
Видавництво «Карт-бланш»
2001
|
Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи. Фактори впливу на валютний ризик. Збільшують ризик: - коливання валютних курсів; - відкриті валютні позиції. Зменшують ризик: - ліміти позицій за валютами; - контроль за ризикам з боку керівництва; - використання методів хеджування. Методами хеджування (страхування) валютного ризику є: - погодження надходжень і платежів (структурне балансування); - "валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют; - методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп"; - методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті). Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов'язань у цій же валюті. Вона буває: - відкрита - не дорівнює нулю, веде за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу; - відкрита довга - вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк може понести втрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти; - відкрита коротка - вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти; - закрита - дорівнює нулю. |