Реклама на сайте Связаться с нами

Ю. В. Ніколенко

Основи економічної теорії

Підручник

Київ
ЦНЛ
2003

На главную
Основи економічної теорії. Ніколенко Ю. В.
§ 3. ОСНОВИ СУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ БІРЖОВИХ УГОД
Види біржових угод
Біржові угоди укладають члени бірж особисто або через повноважних представників і брокерів. Вони вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Зміст біржових угод (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку) розголошенню не підлягає. Ця інформація може надаватися тільки за письмовою вимогою органів слідства і суду. Основними видами біржових угод є: взаємна передача прав та обов'язків щодо реального товару; укладання угод реального товару з відстрочкою строку його поставки (форвардні угоди); взаємна передача прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерні угоди); уступка прав на майбутню передачу прав та обов'язків щодо біржового товару або контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди), а також інші угоди щодо біржового товару, контракту або прав, установлених правилами біржової торгівлі.
Угода вважається укладеною з моменту її оформлення та реєстрації згідно з прийнятим порядком на біржі, але вона не може укладатися від імені й за рахунок біржі. Історично так склалося, що механізм функціонування бірж строго регламентований. Установлюються регулярність і дата проведення торгів, місце укладання угод (біржовий зал) тощо.
У світовій практиці склалися чотири основні види біржових угод.
1. Угоди на наявний товар з пред'явленням його чи товарних зразків на місці. Такі угоди нині переважають на всіх біржах. Вони укладаються: а) за умов попереднього огляду товарів (за зразками, стандартами, обумовленою середньою чи стандартною якістю товару); б) на товар, який на час торгів виставлений на біржі, знаходиться на її складах або очікується його прибуття до закінчення біржового зібрання; в) на товар, який на час торгів знаходиться в дорозі; г) на відвантажений чи готовий до відвантаження товар.
2. Форвардні угоди - це угоди із зобов'язанням поставити реальний товар в майбутньому. Контрактом обумовлюються кількість і якість продукції, час і місце поставки. Форвардні поставки й угоди щодо них мають бути найпоширенішими, бо вони найповніше відповідають інтересам учасників контрактів. Як. правило, це - угоди з наперед заданими умовами і попереднім замовленням, а також контракти, які мають нестандартний характер і які не перепродаються на біржі.
3. Термінові угоди (ф'ючерні) - це угоди із зобов'язаннями поставити товар, заздалегідь обумовлений за всіма параметрами, котрий вироблятиметься в майбутньому.
Ф'ючерні контракти укладаються на двосторонній основі, коли покупець зобов'язується прийняти, а продавець - поставити конкретний товар за певною ціною на визначену майбутню дату. На відміну від інших строкових угод, ф'ючери - стандартизовані за кількістю та якістю товарів. Торгівля ними ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного проголошення пропонування на купівлю та продаж. Це прискорює і полегшує процес прийняття рішень, а виграш чи програш визначається співвідношенням цін купівлі і продажу. Якщо контракт не закритий до офіційного строку поставки, то клієнт зобов'язаний виконати своє зобов'язання, тобто поставити чи оплатити товар контрагенту, якого добровільно визначає біржа з числа учасників торгів. Звичайно, у випадках фінансових ф'ючерів фізична поставка не здійснюється. Остаточна ліквідація контракту тут відбувається шляхом зменшення чи збільшення додаткової маржі в останній день торгівлі. Іншими словами, клієнт просто переводить свій програш кліринговій палаті чи, навпаки, отримує від неї виграну суму.
Вперше ф'ючерну торгівлю було організовано у 1972 р. на Чиказькій біржі. Завдяки високій стандартизації, простоті та надійності операцій вона стала швидко поширюватися і вдосконалюватися. З її допомогою підприємці мають можливість не лише гарантовано отримувати й здобувати продукцію, а й ефективно страхувати свої відкриті позиції в іноземних валютах, боргових зобов'язаннях і портфелях цінних паперів.
Біржовий механізм фінансово-страхового захисту інтересів клієнтів має назву хеджирування. Хеджирування, з одного боку, захищає учасників ф'ючерної торгівлі від непередбачуваних коливань курсів цін та втрат, а з іншого - робить виробників (продавців) товару і його покупців (споживачів) зацікавленими в стабілізації цін. Водночас це підвищує ліквідність біржових угод, а також дає змогу більш рівномірно розподілити всілякі ризики між учасниками угод.
Хеджирування, або страхування ризику зриву біржової угоди, починається з визначення пакета ризиків, які покриваються й не покриваються страховим полісом. Сукупний ризик зриву біржових угод (опціонні, ф'ючерні, ризики помилок біржових брокерів) проявляється в двох аспектах: по-перше, ризик недопоставки товару, а по-друге - затримки поставок чи поставок неякісного товару. Далі визначається розмір відповідальності страхівника за покриття збитків до певного розміру за рахунок спеціально створених резервно-страхових фондів, що називається франшизмом. Розмір франшизму за всіма видами ризику, як правило, становить 5% від страхових сум з кожного виду ризику. У 1992-1994 рр. через складні обставини в економіці і фінансах обов'язковою умовою розрахунку за товар на біржі була стопроцентна передоплата.
4. Досить близькою до страхового договору за своєю суттю є угода з опціоном. Це також оптовий контракт страхувальника (покупця опціону), за який він отримує певну суму (премію). Головною перевагою опціону є лімітований ризик і потенційно необмежена доходність. Сплативши невелику суму, можна одночасно застрахуватися від втрат і отримати досить відчутний прибуток. Більше того, якщо ринкова ціна відхиляється від нормального стану, то отримувач опціону може скоротити свої збитки, своєчасно перепродавши контракт. Наприклад, якщо інвестор А купив європейський колл на одну акцію компанії АБС строком на 6 місяців за ціною виконання 50 доларів і виплатив премію 4 долари, а поточна ціна акцій на той час також була 50 доларів, то, заплативши 4 долари премії, він купив право придбати акцію за ціною 50 доларів. За умови, що ринкова ціна після завершення строку опціону сягнула 60 доларів, інвестор, продавши опціон за цією ціною, отримує доход від опціону в 6 доларів.
Відносини між продавцями та покупцями на ф'ючерній біржі здійснюються через клірингову палату, котра як третя сторона угоди виступає покупцем стосовно продавця і продавцем щодо будь-якого покупця. Тому покупці й продавці ф'ючерних контрактів беруть на себе зобов'язання не один перед одним, а перед розрахунковою палатою. Остання ж бере на себе відповідальність гаранта і страхувальника для обох сторін укладеної угоди.
Механізм ф'ючерної торгівлі включає такі дії:
1. Брокерська контора (фірма) отримує наказ клієнта купити (продати) ф'ючерний контракт і виконує його через свого представника в операційному залі.
2. Угода реєструється на ім'я брокерської фірми - члена клірингової палати.
3. Проти незакритого на кінець біржового дня контракту брокерська фірма переводить на рахунок у кліринговій палаті гарантійний внесок (початкову маржу), розміри якої встановлюються біржею, виходячи з ринкових характеристик товару.
4. На кожен наступний торговий день розмір внеску переглядається, виходячи з відхилення офіційної ціни закриття від контрактної.
Внаслідок щоденного "приведення до ринкової ціни" брокерська фірма або перераховує додаткову (варіаційну) маржу, або знімає з рахунку вільний залишок, що перевищує потрібний мінімум покриття. За таким же принципом здійснюються відносини між брокерською фірмою та клієнтом.
5. Ф'ючерний контракт можна в будь-який день закрити через укладання оберненої (офетної) угоди. Наприклад, покупець ф'ючера може закрити своє зобов'язання перед кліринговою палатою шляхом продажу аналогічного типового контракту.
Розвиток цих та інших біржових угод веде до того, що біржа перестає виконувати функцію обміну наявного товару, проте зберігає функцію ціноутворення, або "відкриття" ціни. Тому вся сукупність ф'ючерних контрактів, що обертаються на біржі, являє собою ніби дзеркальне відображення сукупності наявних або за певних умов готових до висунення на ринок товарів. Таким чином, ф'ючерні контракти дають можливість:
а) зосередити попит та пропонування на даний товар в єдиному центрі незалежно від руху фізичного товару; при цьому ф'ючерні біржі перетворюються в певні центри цінових сигналів. Так, невипадково контракти інофірм з радянськими постачальниками 3-5 разів перепродавалися на біржах Заходу, тому на час поставки ціна товарів зростала в 5-10 разів;
б) ціни, встановлені ф'ючерною біржею, слугують добрим орієнтиром, відправною опорою для ринків фізичного товару;
в) механізми ф'ючерних торгових угод забезпечує страхування від цінового ризику.
Ось чому за всієї нерозвинутості вітчизняного ринку цінних паперів вже нині доцільно організовувати ф'ючерну торгівлю.
Слід зауважити, що біржові угоди купівлі-продажу з економічної точки зору поділяються на угоди, пов'язані з розміщенням капіталу з метою одержання дивіденду, відсотка тощо, та угоди, розраховані на спекуляцію, тобто отримання "баришу". Спекулянт розраховує продати товар або цінні папери дорожче, ніж купив, або ж купити дешевше, щоб потім продати дорожче. Термін "спекулянт" вживається тут не в розумінні ще недавньої нашої кримінальної термінології, а виключно як поняття, що в усьому світі виражає нормальний зміст біржових операцій. Термін "спекуляція" (в первісному розумінні "споглядання") використовується для означення біржових угод купівлі-продажу різного роду цінних паперів з метою отримання курсової різниці.
У країнах з ринковою економікою біржова спекуляція доступна кожному громадянинові і суб'єктові господарського життя. Тут ніхто не має ніяких переваг над рештою учасників біржових торгів, кожен однаково .ризикує, прагнучи передбачити майбутні зрушення у кон'юнктурі ринку і в цінах. А коливання цін тут відбувається постійно, тому що в цьому процесі задіяні як об'єктивні причини, зокрема зрушення у виробництві й споживанні, так і суб'єктивні, зумовлені грою біржових спекулянтів. Експерти вважають, Щ° вкладені гроші в будь-який товар, що котується на біржі, приносить подвоєння вкладених коштів лише за 1,5-2 місяці.
Біржові операції
Біржовою операцією називається угода між членами біржі щодо купівлі-продажу, поставки та обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, і зареєстрована не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Вони регламентуються відповідними правилами, затвердженими загальними зборами членів товарної біржі або органом, що ними уповноважений. Правилами визначається: строк і місце проведення біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;
відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.
Укладання та виконання біржових угод вимагає здійснення певних біржових операцій, які поділяються на такі види:
1. Операції за готівку (касові), коли обидва контрагенти (продавець та покупець) виконують прийняті на себе зобов'язання негайно при укладанні угоди. Іноді допускається певна відстрочка виконання угоди на другий, третій, четвертий день, а на Паризькій біржі - навіть тиждень. Операції з готівкою абсолютно переважали колись і досить поширені нині. У разі купівлі-продажу цінних паперів касові операції здійснюють, як правило, не маклери чи ділери, а інвестори, які заінтересовані у довгострокових вкладеннях свого капіталу.
2. Строкові операції - це біржові операції, які згідно з відповідними угодами здійснюються у визначений час. Частка і роль їх у ринковій економіці зростає. На відміну від касових вони пов'язані з угодами кредитними (в США їх називають угодами з маржею). Строкові операції використовуються для збільшення попиту на цінні папери чи надмірного підвищення їх курсів. Коли ж курси акцій з маржею починають падати, то це дає змогу брокерам вимагати від клієнтів додаткових сум грошей, бо тоді виникає загроза несвоєчасної сплати отриманої від банку позики.
Строкові операції стабілізують ринок, відволікають з ринку надлишкову масу грошей і спрямовують їх у інвестиції. Завдяки цьому вони стали потужними засобами боротьби з інфляцією, а також з хронічними зривами договірних зобов'язань та несвоєчасністю поставок. Комерційні посередники при здійсненні строкових операцій передбачають, як правило, поставки товару строком до 60 днів з частковою доплатою, яку стали називати гарантійним внеском, або маржею.
Всі строкові операції зводяться до трьох таких груп:
а) купівля з поставкою у визначений строк. Строкова операція тут не супроводжується ніякими іншими умовами і відрізняється від касової лише строком виконання, призначеним на майбутнє;
б) купівля з щоденною поставкою до певного строку. Буває й так, що покупець лише через певний час має право вимагати щоденних поставок;
в) купівля з поставкою за повідомленням. Продавець тут повинен поставляти відповідний товар до вказаного строку щоденно.
Виконання договору називається ліквідацією. День ліквідації встановлюється не учасниками угоди, а за існуючою традицією. Якби цього не було, то ліквідації відбувалися б щоденно, що вносило б напруженість у функціонування бірж і відбивалося б на цінах. Ось чому на всіх біржах день ліквідації особливий. Як правило, це - останній торговий день місяця. Іноді він збігається із серединою місяця.
3. Операції "на різницю". В їх основу покладено розрахунок на отримання додаткового доходу внаслідок підвищення або пониження курсів та цін. Такі операції не матимуть спекулятивного характеру лише тоді, коли вони набудуть цивілізованих форм, тобто здійснюватимуться на законних підставах.
4. Операції з преміями. Це - строкові операції, в яких одному контрагенту за відповідну плату (премію) надається право відмовитися від виконання угоди (або її частини). При цьому той, хто платить премію, може: а) цілком відмовитися від договору; б) виконати взяті зобов'язання на свій розсуд у той або інший строк, протягом певного періоду, але повністю відмовитися від договору не може; в) у момент ліквідації вимоги платити за більш високим, що встановився, курсом або самому за нижчим курсом поставити, продати товар.
Звичайно, є й інші строкові угоди, які дають право відмовити від виконання певної частини контракту, прострочити виконання угод, які називаються репорт і депорт. Репорт - продаж Цінних паперів на певний строк банку з правом викупу їх після Цього строку за вищим курсом. Депорт - біржова угода, яка украється спекулянтами, що "грають" на пониження з метою отримання курсової різниці.
Правове забезпечення біржової діяльності
Вся біржова справа потребує державного правового забезпечення, щоб стимулювати розвиток ринкових відносин, вільного товарообігу й конкуренції. В США, наприклад, закон про товарні біржі вже діє з 1922 р. У 1978 р. створено підпорядковану Конгресу Комісію з ф'ючерної торгівлі, яка не лише видає законодавчі акти, стежить за втіленням у життя біржового законодавства, а й детально регламентує життєдіяльність бірж.
Найхарактернішими рисами чинного американського біржового законодавства стали: а) розгорнута система захисту суспільства й учасників біржової торгівлі від зловживань; розробка дійових санкцій та покарань за проступки та злочини (використання службового становища, шахрайство тощо караються ув'язненням до 5 років або штрафом до 500 тис. дол.); б) ідеологія законодавства про біржу спрямована проти монополізму, зловживань і водночас на організацію конкуренції й цивілізованого посередництва; в) скрупульозно регламентуються права та обов'язки учасників біржових операцій.
Ці та інші принципи цілком слушні і для нас. Лише відсутністю біржового законодавства можна пояснити намагання кожної біржі виробити власну схему діяльності, свої особливі правила проведення торгових операцій, віднайти свій специфічний товар, налагодити мережу представництв на біржах інших регіонів країни, обмінюватися брокерськими місцями і залучати як фундаторів представників інших бірж. Значні розбіжності й у статутах біржових товариств, у порядку та умовах біржових угод. Мають місце і значні коливання цін на один і той же товар.
Значним кроком уперед є прийняття Закону України "Про цінні папери й фондову біржу", який набрав чинності з 1 січня 1992 р. Саме з цього часу припиняється випуск акцій трудових колективів, розпочинає дію система захисту майнових прав інвесторів, вводиться в дію державний контроль за випуском і обігом цінних паперів, а також санкції на тих, хто допускає відхилення від умов, дозволених законодавством.
Становленню цивілізованих ринкових відносин, організованого і регульованого ринку товарів та капіталів може також сприяти внесення істотних змін у відносини біржових структур з державою. Зокрема, ці відносини повинні розумно і виважено розвиватися шляхом державного регулювання і саморегулювання діяльності бірж, внесення часткових змін у їхній статус, який передбачав би перетворення їх у інформаційно-методичні центри комерційної діяльності, включаючи й право реєстрації всіх операцій в економіці України. Більше того, біржі України здатні перетворитися у центри формування ринкової політики цін, однакової як для державного, так і для ринкового секторів економіки.
bigmir)net TOP 100