Реклама на сайте Связаться с нами
Державні і громадські діячі України

Тетеря Павло Іванович

Коротка біографія

На главную
Державні і громадські діячі України

Гетьман Правобережної України 1663—1665 pp.


Роки життя достеменно невідомі. Походив з українського шляхетського роду, що поєднав свою долю з козацтвом. Здобув гарну освіту. Військову службу розпочав 1648 р. козацьким писарем Переяславського полку. 1653 р. став переяславським полковником й одружився з донькою Богдана Хмельницького Оленою. Наступного року разом із генеральним суддею Самійлом Богдановичем був у складі українського посольства, що підписало у Москві Березневі статті, в яких ішлося, що гетьман Богдан Хмельницький з усією Україною добровільно визнає зверхність московського царя.

За гетьманування І. Виговського та Ю. Хмельницького П. Тетеря належав до тієї старшини, яка обстоювала незалежністьУкраїни під протекторатом Речі Посполитої. Був одним з найактивніших помічників І. Виговського у проведенні його політики. Він — учасник першого посольства до царя, яке повідомило, що І. Виговського обрано гетьманом. 1658 р. П. Тетеря від імені гетьмана вів переговори з польським послом Станіславом Бенєвським про союз України з Польщею. У Межиріччі він підписав угоду щодо умов відносин двох держав, задокументованих згодом у Гадячі. Талановита людина, він, однак, був схильний до кар'єризму. Дбаючи про користь із польської протекції, під час переговорів проводив польську лінію, що чималою мірою спричинилося до занепаду ідеї Руського князівства, проте заслужив довіру поляків і з їх допомогою здобув гетьманську булаву.

У 1663 p., після зречення влади Ю. Хмельницьким, П. Тетеря скликав на раду в Чигирині правобережних старшин і козаків, які, хоча й неодностайно, обрали його гетьманом (прибічники Росії не схвалювали його кандидатуру). Одразу ж після виборів перейшов на бік Речі Посполитої. Збереглося кілька листів П. Тетері до польського короля, в яких він просить вислати йому на допомогу коронні війська, щоб спільно з ними вигнати орду й приєднати до Польщі ще й Лівобережну Україну.

У роки свого гетьманування П. Тетері довелося вести боротьбу з гетьманом Лівобережної України Я. Сомком, а пізніше і його наступником І. Брюховецьким, які намагалися об'єднати під своєю булавою обидва береги Дніпра під зверхністю Росії.

Довідавшись, що гетьманом став П. Тетеря, прибічник Польщі, запорожці пишуть йому листа, де визнають його владу і застерігають щодо запровадження в Україні шляхетських порядків. Проте новий гетьман знехтував застереження, що призвело до масових повстань. П. Тетері вдалося придушити повстання під проводом Поповича і Варениці. Однак у 1665 р. його війська було розбито під Брацлавом, внаслідок чого він зрікся гетьманства. Захопивши військовий скарб, гетьманські клейноди і державний архів з документами, які гарантували права й привілеї Україні, П. Тетеря виїхав до Польщі і перейшов у католицтво. На Наддніпрянській Україні він вже ніколи не з'являвся. Не діставши підтримки польського уряду в особистих справах, перейшов на бік Туреччини, оселився в Молдові.

Помер наприкінці 1670 чи на початку 1671 pp.

bigmir)net TOP 100