Реклама на сайте Связаться с нами
Державні і громадські діячі України

Чорновіл В’ячеслав Максимович

Коротка біографія

На главную
Державні і громадські діячі України

Український політичний і державний діяч, голова Народного руху України


Народився 24 грудня 1937 р. у с. Єрки Звенигородського району Черкаської області. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Через погляди, що не збігалися з усталеними в тогочасному радянському суспільстві, 1958 р. змушений був перервати навчання, працював у Донбасі теслею, слюсарем, співробітником виїзної редакції газети. 1960—1963 pp. — редактор молодіжних передач Львівської телестудії. У 1963—1965 pp. — комсорг будівництва Київської ГЕС, редактор багатотиражки, завідувач відділу газети «Молода гвардія», аспірант Київського педагогічного інституту. 1965 р. за участь у правозахисному русі його було звільнено з роботи. До квітня 1966 р. працював у газеті «Друг читача», проте за відмову давати свідчення на закритому політичному процесі у Львові знову втратив роботу. Після публікації збірки «Лихо з розуму» (1966) та «Правосуддя чи рецидиви терору» (1967) у серпні 1967 р. був заарештований і засуджений до трьох років ув'язнення (за амністією термін наполовину скоротили).

З 1970 р. проживав у Львові, працював спостерігачем метеостанції в Карпатах, землекопом археологічної експедиції, вагарем станції Склинів. У січні 1972 р. знову був заарештований за «антирадянську агітацію та пропаганду» і засуджений на 6 років ув'язнення і 3 роки заслання. Відбуваючи заслання в Якутії, у квітні 1980 р. за сфабрикованим звинуваченням був утретє заарештований і засуджений до 5 років ув'язнення, однак за протестом прокурора Якутії 1983 р. звільнений достроково. Працював кочегаром у м. Покровську (в Якутії), а згодом у Львові.

Новий етап у житті В. Чорновола розпочався 1987 p., коли він став організатором та одним із робочих секретарів Української Гельсінської спілки. У серпні цього ж року відновив видання «Українського вісника».

З квітня 1990 р. В. Чорновіл — голова Львівської обласної ради. У березні 1992 р. був обраний співголовою, а у грудні — головою Народного руху України, який під його керівництвом був перетворений з громадського об’єднання на політичну партію. Був заступником голови Комісії з питань гласності та ЗМІ у Верховній Раді України. 1991 р. балотувався на пост Президента України і здобув друге місце. Тричі (у 1990, 1994 та 1998 pp.) його обирали народним депутатом України.

За збірки «Правосуддя чи рецидиви терору», «Лихо з розуму» та книжку «Хроніка таборових буднів» В. Чорновіл був удостоєний Державної премії України ім. Т. Шевченка та Міжнародної журналістської премії (Велика Британія, 1975). Нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня.

Трагічно загинув 5 березня 1999 р.

bigmir)net TOP 100