Ревуцький Лев Миколайович

Коротка біографія

Український композитор, педагог, громадський діяч

Народився 20 лютого 1889 р. в с. Іржавець Чернігівської області. Брат Д. М. Ревуцького. Музичну освіту здобув у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (1906—1908) та Київській консерваторії (1916). Закінчив також юридичний факультет Київського університету. З 1924 р. — на педагогічній роботі в Київській консерваторії (теорія композиції); 1944 р. — завідувач кафедри композиції, теорії та історії музики Ташкентської консерваторії. З 1944 р. знову працює у Київській консерваторії. Серед його учнів — І. Акбаров, В. Гомоляка, М. Дремлюга, Г. Жуковський, В. Кирейко, Г. і П. Майбороди, А. Свєчников, А. Філіпенко. З 1932 р. — член правління Спілки композиторів УРСР, з 1944 р. — її голова, з 1948 р. — член правління Спілки композиторів СРСР. У своїй музичній творчості спирався на національний фольклор. Композиторському стилю Л. Ревуцького властиві оптимістичний настрій, глибокий ліризм, епічна широта, мелодизм, розмаїтість гармонічного колориту.

Його твори: кантата-поема «Хустина» (1929, на слова Т. Шевченка), «Ода пісні» (на слова М. Рильського), дві симфонії, концерт для фортепіано з оркестром, фортепіанні твори (хори, романси, пісні, обробки народних пісень, цикли «Козацькі пісні», «Сонечко», «Галицькі пісні»), редакції опери М. Лисенка «Тарас Бульба» (1937, 1955). Музикознавча спадщина видана у книзі «Лев Миколайович Ревуцький. Статті. Спогади» (1989).

За досягнуті успіхи удостоєний Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1982, посмертно). Народний артист СРСР з 1944 p., академік АН УРСР з 1957 p., доктор мистецтвознавства з 1941 р.

Помер 30 березня 1977 р. в Києві, похований на Байковому кладовищі.