Реклама на сайте Связаться с нами
Короткі біографії українських письменників

Олег Зуєвський

Коротка біографія

На главную
Короткі біографії українських письменників
Твори українських письменників
Творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників

Український поет


Народився 1920 р. у с. Хомутець Миргородського повіту на Полтавщині. Навчався у Харківському газетному технікумі (у той час у ньому викладав Ю. Шевельов, вчився О. Гончар), на базі якого 1939 р. було відкрито Інститут журналістики. Працював у редакції місцевої піонерської газети.

Перші вірші О. Зуєвського (обидва присвячені Т. Шевченкові) були надруковані в харківському «Літературному журналі» (1939, № 3) і першому випуску альманаху «Літературний УКІЖ» (1940) (УКІЖ — Український комуністичний інститут журналістики). Однак навчання перервала війна, а після її закінчення О. Зуєвський опинився в Німеччині, у таборі для переміщених осіб. Шість років табірного життя були нелегкими, проте сприятливими для творчості. Разом зі старшими колегами — літераторами-емігрантами брав участь у Мистецькому українському русі (літературній спілці, якою керували У. Самчук і Ю. Шевельов), друкувався в табірній періодиці. Поступово він знайшов і вужче коло однодумців з подібними естетичними поглядами. Це були члени групи «Світання» — літературознавець і перекладач В. Державін і поет М. Зеров (Орест).

1947 р. у Мюнхені вийшла перша книжка О. Зуєвського «Золоті ворота», в якій, з одного боку, відчувається оригінальний голос автора, а з другого — вплив символізму П. Тичини. Поезіям цієї збірки притаманний ідеалізм, навіть містицизм, а також помірний песимізм з часто повторюваним образом труни. Назва збірки — теж символ, однак без жодних історіографічних пояснень і спільності з реальними київськими Золотими воротами. Це був знак віри, ідеал — золоті ворота до щастя. Після першої книжки багато хто сприйняв О. Зуєвського як наступника Ореста. У них справді багато спільного: елітаризм, підкреслення естетства, неймовірна увага до форми з особливим акцентом на класику, семантична закоріненість в образах європейської культури, відсутність політичних гасел і громадянської патетики. Однак пізніше О. Зуєвський довів цілковиту несхожість на будь-кого зі своїх попередників чи сучасників.

Наступного року у Мюнхені вийшла друга книжка поета, що також мала символічну назву «Під знаком Фенікса». Фенікс, який згорав і воскресав — знак вічності ідеї, проте символізм, притаманний першій збірці, набув нового бачення.

У цей час О. Зуєвський уже перебував в Америці, де навчався у Пенсильванському університеті. Захистив докторську дисертацію з питань мистецького перекладу. Переїхавши згодом до Канади, викладав літературу в університеті Альберти в Едмонтоні.

Наступні поетичні цикли «Перефрази», «Кассіопея», що писалися у 70—80-х роках, позбавлені традиційного символізму. У цей час з'явився епічний «маллармеанський» символізм, найбільш незрозумілий, складний і тим цікавіший. Сміливою видається спроба О. Зуєвського перекласти поезії Малларме (1991). Того самого року вийшла його збірка «Голуб серед ательє», в якій простежується неприхований і безсумнівний сюрреалізм. На думку О. Зуєвського, поезія має сенс тільки для втаємничених і для розуміння потребує особливих зусиль. Поет пише шифром, залишаючи читачам тільки сліди-натяки. Текст вірша контрастує, полемізує, випливає або зливається з іншою артистичною субстанцією — реальністю, твореною мистецтвом.

Помер 1996 р.

bigmir)net TOP 100