Реклама на сайте Связаться с нами
Короткі біографії українських письменників

Василь Козаченко

Коротка біографія

На главную
Короткі біографії українських письменників
Твори українських письменників
Творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників

Український письменник


Народився 25 березня 1913 р. в с. Новоархангельськ (нині смт Кіровоградської області). Після закінчення сільської семирічки працював у Новоархангельському райкомі ЛКСМУ. Навчався на літературному факультеті Уманського інституту соціального виховання, а згодом закінчив філологічний факультет Київського державного університету (1938). Працював відповідальним секретарем редакції журналу «Радянська література».

З перших днів Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії: був командиром стрілецького взводу, брав участь в обороні Києва. Потрапивши в оточення, зв'язався з партизанським підпіллям, став одним із найактивніших його учасників.

Після звільнення рідного села від окупантів В. Козаченко брав участь у відбудовчих роботах, працював агітатором у райвійськкоматі та в редакції районної газети.

Навесні 1944 р. переїхав до Києва. Працював у редакціях республіканських журналів «Вітчизна» та «Дніпро». Друкуватися почав з 1938 р. Перші книжки — збірка оповідань «Золота грамота» (1939) і повісті «Пегас», «Данило Скоробагатько», «Перший взвод» були опубліковані ще до війни. У творах часів війни і повоєнних років — повістях «Ціна життя» (1942), «Атестат зрілості» (1946), «Серце матері» (1947), збірці оповідань «Три літа» — знайшла відображення героїчна боротьба партизан проти фашистських загарбників.

Вів активну громадську роботу: був членом правління та відповідальним секретарем правління Спілки письменників України, головою правління Київської організації СПУ, першим заступником голови правління Спілки письменників України.

1957 р. у складі української урядової делегації брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН.

Повісті «Листи з патрона» (1967), «Яринка Калиновська» (1969), «Біла пляма» (1970) — пов'язані між собою часом і місцем дії. Ці твори становлять цілісну епічну картину партизанського, підпільного руху в тилу ворога. Тему відбудови українського повоєнного села відтворено у повістях «Нові Потопи» (1948), «Зорі назустріч» (1954). Морально-етичні проблеми порушено в повісті «Сальвія» (1956). Автор збірки оповідань та нарисів «Вісімсот мільйонів», «Віра»; художньо-публіцистичної книги «Нью-Йорк зблизька», «Вершники Ченліма» та ін.

Помер 25 березня 1995 р.

bigmir)net TOP 100