Реклама на сайте Связаться с нами
Короткі біографії українських письменників

Данило Мордовець

Коротка біографія

На главную
Короткі біографії українських письменників
Твори українських письменників
Творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників

Український та російський письменник, публіцист, історик


Народився 19 грудня 1830 р. у козачій слободі Данилівці-на-Дону (нині смт Волгоградської області) в родині управителя поміщицьких маєтків. Вчився в Саратовській гімназії, Казанському, потім Петербурзькому університетах. У 1854 р. закінчив навчання із золотою медаллю. Ще в студентські роки в Казані збирав усну народну творчість на Дону, робив переклади для І. Срезневського.

Повернувшись до Саратова, сходиться із засланим за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві М. Костомаровим, який знайомить молодого дослідника з рідкісними документами з історії народних рухів у Росії та Україні. Понад 30 років працював у різних губернських установах та у виданнях місцевої преси. Всебічно вивчав історію і тогочасний стан краю, публікував злободенні статті та фейлетони.

Перше історичне оповідання Д. Мордовця побачило світ у 1859 p., а в 1860 р. з'явилося історичне дослідження на тему понизової вольниці, яке здобуло позитивну оцінку в наукових колах. Протягом 60-х років з-під його пера виходять твори «Заметаев», «Понизовая вольница», «Атаман Брагин и разбойник Зубакин» та ін.

Талановитого вченого і письменника запросили на роботу до Петербурзького університету. Проте через певні життєві обставини він змушений був відмовитися. Події 60-х років знайшли відгук у романах Д. Мордовця «Новые русские люди» та «Знамения времени». До 10-ліття скасування кріпацтва підготував збірку документальних нарисів «Накануне воли», де відтворено жахливі картини поміщицької сваволі. Це спричинилося до заборони друкувати ці матеріали в журналах та звільнення автора з посади правителя канцелярії «за неблагонадійність».

Д. Мордовець подав у відставку. З 1873 по 1885 р. перебував у Петербурзі, де набув популярності як автор історичних романів, для яких характерна толерантність в оцінках діяльності історичних осіб — від Лжедмитрія до Сагайдачного. Один за одним виходять друком романи «Идеалисты и реалисты» (1876), «Лжедмитрій», «Двенадцатый год» (обидва 1879), «Соединение раскольников в Соловках», «Царь и гетман» (обидва 1880), «Сагайдачний» (1882) та ін. Останні два романи присвячені історії українського народу. Образ Мазепи в романі «Царь и гетман» подано по-іншому, ніж в офіційній історіографії.

З любов'ю автор описує Україну, звичаї її народу, віддаючи цим данину своїм далеким предкам. Теплим почуттям до України та їх захисників позначено і роман «Сагайдачний», в якому автор виступає і як історик, добре обізнаний з історичним минулим України, її фольклором. Виходить книжка спогадів Д. Мордовця «Из прошлого и пережитого» (1902), в якій автор розповідає про свої зустрічі з Т. Шевченком. Зібрання творів Д. Мордовця у 50 томах вийшло друком у 1901—1902 pp.

Помер 23 червня 1905 р. у Кисловодську, похований у Ростові-на-Дону.

bigmir)net TOP 100