Гнат Хоткевич

Коротка біографія

Український письменник, фольклорист, актор, мистецтвознавець

Народився 31 грудня 1877 р. в Харкові у родині наймита. Після закінчення реального училища навчався в Харківському технологічному інституті. 1899 р. за активну участь у маївках і політичних демонстраціях був висланий з Харкова без права вступу до вищого навчального закладу протягом двох років. Поновився 1900 р. і після закінчення інституту працював в управлінні Харківсько-Миколаївської залізниці. Під час революції 1905—1907 pp. був активним учасником барикадних боїв у Харкові та Москві, а згодом емігрував до Галичини, жив у Львові.

Своє перше оповідання «Грузинка» опублікував 1897 р. у львівському журналі «Зоря». Упродовж 1906—1910 pp. написав драму «Лихоліття», драматичні малюнки «Вони», «На залізниці» та інші твори, викривав суспільно-політичний устрій царської Росії, оспівував визвольну боротьбу українського народу. Пізніше з'явилися лірико-романтична повість «Камінна душа» (1911), п'єси «Довбуш» (1909) і «Гуцульський рік» (1910), збірка оповідань «Гірські акварелі», тетралогія «Богдан Хмельницький», роман «Берестечко» та багато інших творів.

1895 р. у с. Деркачі на Харківщині Г. Хоткевич організував перший селянський театр, а 1901 р. — перший український робітничий театр у Харкові. 1909 р. в с. Красноїлові (нині Івано-Франківська область) створив перший Гуцульський театр, з яким гастролював містами й селами Галичини та Буковини.

У 1912 р. повернувся до Харкова, проте за розпорядженням департаменту поліції як політично неблагонадійного його вислали за межі України.

Повернувшись до Харкова вже після повалення царизму, цілковито поринув у справу відродження рідної української культури. 1927 р. у Полтаві організував капелу бандуристів, з 1934 р. — започаткував клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті. Виступав з лекціями про народні пісні, кобзарів і бандуристів, викладав українську літературу у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Г. Хоткевич — автор романсів і хорів на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, Я. Щоголева, хорової поеми «Гайдамаки»; розвідок про Т. Шевченка, Г. Сковороду, О. Кобилянську, про українську музику і театр. Перекладав українською мовою твори Шекспіра, Шиллера, Мольєра, Гюго та інших зарубіжних класиків.

Наприкінці 30-х років Г. Хоткевич став жертвою сталінсько-беріївських репресій.

Його життя обірвалося 8 жовтня 1938 р. Реабілітований у 60-х роках XX ст.