Реклама на сайте Связаться с нами
Церковні діячі України

Лазар Баранович

Коротка біографія

На главную
Церковні діячі України

Церковний, політичний і культурно-освітній діяч, письменник


Народився близько 1615 p., за іншими відомостями — 1620 р. в Білорусії в заможній родині. Навчався у братській школі в Києві. Для продовження освіти був посланий Петром Могилою до єзуїтських шкіл Вільна й Каліша. З 1642 р. працював викладачем граматики, згодом професором поетики, риторики, філософії Києво-Могилянської колегії (з 1650 р. її ректором). На посаді ректора перебував лише рік, але значно підніс авторитет колегії, допомагав їй коштами. Опікувався діяльністю Києво-Могилянського колегіуму, Чернігівською школою, яку облаштував на його зразок. З 1657 р. — єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, з 1616 р. — архієпископ і водночас упродовж 20 років — місцеблюститель Київської митрополичої кафедри.

Перебував у центрі політичного і літературного життя України другої половини XVII ст. Був прихильником возз'єднання України з Росією. Його політичний ідеал — союз Росії, Польщі та України. Полемізуючи з католицькими та уніатськими богословами, виступав за толерантне співіснування православ'я, католицизму й унії.

Був одним із найвідоміших письменників і проповідників другої половини XVII ст. Вважав, що література не менше сприяє самоутвердженню нації, ніж козацька зброя. У творчості Л. Барановича відобразилися політичні, релігійні і соціальні проблеми. Їй притаманні людяність, любов до життя, патріотизм.

Творча спадщина А. Барановича — це проповіді, полемічно-богословські трактати, вірші, листи тощо. А. Баранович та його учні започаткували новий напрям в оформленні книжок, названий згодом бароко.

У 1674 р. заснував друкарню в Новгороді-Сіверському, У 1679 р. переніс її до Чернігова, де за його життя було видано понад 50 книжок церковнослов’янською, польською й латинською мовами. Л. Баранович об'єднав навколо себе діячів Києво-Чернігівського культурного осередку. Його проповіді були надруковані у збірниках «Меч духовный» (1666), «Трубы словес проповъдных» (1674).

У відповідь на антиправославну книгу єзуїта П. Бойми «Стара міра нової віри» (1668) написав польською мовою політичний трактат «Нова міра старої віри» (1676), в якому піддав критиці католицькі догмати, виступив на захист православ'я.

Проза тут подекуди доповнена віршами, автор вживає порівняння, римовані дотепи, прислів'я й приказки тощо.

Більша частина творчої спадщини А. Барановича — польськомовні вірші, зібрані у книжках: «Аполлон Християнський» (1670), «Лютня Аполлонова» (1671), «Книга смерті» (1676), «І вінок матері Божої», «П'ять нот» (обидві 1680) та ін. Його поезія позначена бароковим консентизмом, насичена біблійними цитатами, порівняннями, символами й алегоріями. Вірші нерідко мають римовані заголовки, розмаїту строфіку. Їм властиве філософсько-моралізаторське і громадське спрямування.

Помер 3 вересня 1693 р. у Чернігові.

bigmir)net TOP 100