Див кличе над деревами

Вислів із «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Збися Див кличет връху древа: велит послушати земли незнаемі — Влъзі, и Поморію, и Посулію, и Сурожу, и Корсуню, и тебі, тьмутораканьскый блъван! А половци неготовами дорогами побігоша к Дону великому: крычат тілігы полунощы, рци—лебеди роспужени». Див — лісовий демон в народних віруваннях: поетичне уособлення нещастя.

Вираз уживається в значенні: провіщати небезпеку.