Зачароване коло

За старовинними уявленнями, чаклуни могли окреслити навколо себе коло, межі якого не сміли переступити ворожі їм сили. Всі предмети в колі ставали незримими; якщо ж в нього потрапляла людина, вона не могла вийти звідтіля. Забобонні люди намагалися за допомогою «зачарованого кола» вберегтися від нечистої сили (у повісті М. В. Гоголя «Вій», 1835, розповідається, що бурсак Хома Брут «з острахом окреслив навколо себе коло», рятуючись від фантастичних потвор, які переслідували його).

У переносному значенні «зайти в зачароване коло» — потрапити у безвихідне становище.