Злії люди

Образ «злих людей» часто зустрічається в поезії Т. Г. Шевченка як втілення темних сил реакції, національного поневолення, підступу, зради. Наприклад, у вірші «Мені однаково» (цикл «В казематі», 1847):

Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, неоднаково мені.