|
Прізвисько це виникло в царській Росії у середовищі каторжників-утікачів, які, прагнучи приховати своє справжнє прізвище та ім’я, просили записувати себе людьми, що не пам’ятають рідні. Цим виразом широко користувався М. Є. Салтиков-Щедрін. У вигляді Іванів Непомнящих сатирик зображував тих безпринципних, «гнучких» літераторів і газетярів, в основі діяльності яких лежала ненависть до принципів, переконань, віроломство поряд з «лестощами і курінням фіміамів». Увійшовши в літературну мову, цей вираз набув значення: людина без переконань і традицій.
|
|
