Летючий голландець

Вислів походить з голландської легенди про моряка, який поклявся обійти на своєму кораблі мис, що перегороджував йому шлях, навіть якщо на це буде потрібна вічність. За свою відвагу і за виклик бурям легендарний капітан був засуджений разом з своїм кораблем і мертвою командою вічно носитись по морю (зустріч з «летючим голландцем», за переказами, віщувала бурю, загибель корабля і людей). Це оповідання виникло, мабуть, в епоху великих відкриттів.

Легенда про «летючого голландця» неодноразово оброблялась в західноєвропейській літературі періоду романтизму (В. Скотт, В. Гауф, Г. Гейне та ін.). Мотиви легенди лягли в основу опери Р. Вагнера «Летючий голландець» (1841). Вислів використовується для характеристики непосидючих людей, а також людей, що постійно подорожують.