Лихо давнє і сьогочасне

Назва повісті Панаса Мирного (1897), в якій письменник зіставив дві доби — кріпосницьку і пореформену.

Ідейну суть повісті розкрито в словах одного з її персонажів — діда Уласа: «...Було тяжке лихо, що нас до землі гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лічило. А проте те давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи. А тепер яке лихо настало? Сьогочасне лихо — то справжнє лихо!».

Вислів уживається для характеристики пороків експлуататорського суспільства.