Не метіль з моря піднімалася,
А то гуси сірі, лебеді білі,
А за ними вслід сиз орел летить,
А за ним вслід та ясний сокіл:
«Постій, сизий орле, постій!
Я не бити мічу, розпитати хочу,
Чи не бачив ти вбитого козака?»
«Ой не бачив, а тільки прочув:
Лежать його рученьки край крученьки,
А ніженьки край доріженьки,
У головоньках росте травиця,
Ніхто до тіла не натрапиться».
|
|
|
