Шумить, гуде та дібрівонька, (2)
У три ряди та й посаджена...
Туди бита та доріженька, (2)
Там стояла та стороженька.
Край дороги та козак лежить, (2)
В правій руці та коня держить.
А лівою та росу бере (2)
Та до свого та серця кладе.
«Серце ж моє та живучеє, (2)
Тіло ж моє та трудящеє!
Пора тілу та помирати, (2)
Та нікому та поховати!
Поховають та добрі люде, (2)
А як в мене та за що буде!
Поховають та і пом'януть, (2)
Де що буде, та і заберуть.
Поховають та мене дяки, (2)
Як у мене будуть п'ятаки!»
|
|
|
