«Чумаче, чумаче, чого зажурився,
Чи воли пристали, чи з дороги збився?» (2)
«Воли не пристали, ні з дороги збився,
Того зажурився — без долі вродився. (2)
Весь вік у дорозі марно літа трачу,
Ні жінки, ні діток ніколи не бачу. (2)
Темна моя хата, чорне мое поле,
А діти без батька голодні та голі. (2)
Як в будень, так в свято одно тільки знаю:
Ярма нариваю, воли запрягаю,
В далеку дорогу вічно поспішаю».
|
|
|
