Та іде чумак, іде бурлак
Із Дону додому,
Та везе рибку талавірку
На продаж додому.
Та в його штани полатані,
Подрана свитина,
Куди не глянь — кругом бідний,
Кругом сиротина.
Та вдарився чумаченько
Об поли руками:
«Та доле ж моя, щастя моє,
Горе мені з вами!
Уродила мене мати
В зеленій діброві,
Дала мені стан високий
І чорнії брови.
Та було б тобі, моя мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя мати,
Щастя й долю дати».
|
|
|
