Ой кувала зозуличка, що лиш трохи чути;
Я тебе, моя сестричко, не можу забути.
Ой червоне сонце сходить і таке заходить;
Припиши ми, моя сестро, як ти ся поводить.
Зрання сонце ясно світить й живо погасає;
Ми тобі тут на чужині обі заспіваєм.
Заспіваєм тобі, сестро, у цій Америці,
Бо життя тут таке красне, як трава в пивниці.
Ой біда тотій травиці, що по ній ся ходить, —
Так мені тут, молоденькій, гірко ся поводить.
Ой а де ж то моя ненька, та, що мя зродила?
Ой а де ж та доріжечка, що я нев ходила?
Ой далеко у лісочку зацвіла калина;
Ой тепер я на чужині нічия дитина.
Ой роблю я, моя мамо, як удень, так вночі, —
Не можу си доробити на хліба кусочок.
Гірко мені, моя мамко, гірко поводиться.
Як не віриш, моя мамко, прийди подивися.
|
