[...]
***
Я заздрю всім, у кого є слова.
Немає в мене слів. Розстріляні до слова.
Мовчання тяжко душу залива.
Ословленість — дурна і випадкова.
Я заздрю всім, у кого фарби є —
Жагучі коні з дикого мольберту.
До мене жодна фарба не встає,
Сховавши в сіре суть свою роздерту.
Я заздрю всім, до кого лине звук, —
Лічильник Гейгера пищить так потойбічно.
На кожній арфі чистить дзьоба крук
І «Never more» кує мені стоїчно.
|
|
|
