Змерзла бідна сиротина,
Цокотить зубами,
Та, звичайно, як дитина,
Позира очами
На забаву паненяток —
Ой, вона так мила...
Хоч би раз оте їй свято!
Й руку опустила...
Аж це враз, — чи то случаєм, —
Ми того не знаєм, —
Чи умисно, — а з наскоку
Пуць! Опука в щоку!
...................
Дітвора зареготалась...
А старча-сирітка,
Хоч і дуже налякалась,
Хоч в болоті щічка,
Хоч під оком, як запаска,
Синя стала пляма,
А й така їй мила ласка —
Не пестила мама!
Усміхнулась, — хіп у руку
Дорогу опуку,
Та назад її з розгону
Й кинула до кону...
...................
Діти — врозтіч що є сили...
Панії ж одразу,
Наче мак, почервоніли;
За таку образу,
Погукнули на сторожу —
Доведуть уряду...
Й вмить сирітку тую божу
Виштовхали з саду:
За барканом босим краще!
Чути, як ридає...
Світить сонце, хоч тепла ще
Певного немає!
|
