|
|
Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
В травах поплутаних, в росах на вогкій землі.
Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.
Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі;
Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим, —
Лінії завжди ламались суворо й рішуче,
Барви навколо лягали камінням важким.
Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
Риси суворі на видах врізьбили бої.
...Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
Трави і квіти візьмуть собі барви мої.
|
|
|
