|
|
Л. Мосендзові
Поважна мова врочистих вітрин.
Уривчасто-скупі її аннали.
«Ми жали хліб». «Ми вигадали млин».
«Ми знали мідь». «Ми завжди воювали».
«Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім’єю».
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?
Так виразно ввижається мені
Болючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому курені
Над озером з ясними берегами.
|
|
|
