О, невмолимі скам’янілі дні! Міцна рука над людьми і богами! ...Чигає там, у сірій далині, Лягає горами за нами. Ми подолаєм знов. Ще не одні Нам скоряться. Над все є вірна криця. Та нам також судилося розбиться Колись і десь об гори кам’яні.
