|
|
Зрадила та, що любила,
Зрадила мила мені!
Пусто у серці без неї,
Сумно, як в темній труні.
Падає листя з берези,
Капають роси з гілля...
Сам би я плакав, та сльози
Всі уже виплакав я.
Падає листя з берези,
Все навкруги умира.
Ніби і в серці у мене
Вогник життя догора.
Впасти б на землю і спати
Сотні і тисячі зим,
Думать про милу зрадливу,
Марить минулим усім.
|
|
|
