|
|
Дружині
Полий цю яблуню — адже вона
Із яблучками! — Словом цим до дна
Відкрила душу всю моя дружина.
Ця яблунька, насправді, вагітна,
І кожне в неї яблучко — дитина!
Ця яблунька — життя моє й твоє,
Це — наша віра, втілена у сині...
Нехай же сад всесвітній устає
Там, де ридала мати на руїні!
|
|
|
