|
|
Немає людності такої,
Громади жодної нема,
Яка б із давнини глухої
Ішла по всесвіту німа.
Багато голосів на світі,
Як барв на поверхні земній,
Та всі вони в єдине злиті
У мрії людства віковій.
Це — рук стискання працьовите,
Це — серць братання у бою...
Жагу пісень, в труді омитих,
Люби, як брат сестру свою.
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай,
Де в неохмареній любові
Розквітне світу небокрай.
|
|
|
