|
|
Мечтам и годам нет возврата...
А. С. Пушкин
Поникли береги осінні,
Дерева гаснуть, мов свічки,
Та в ясно-сивім павутинні
Летять маленькі павучки.
Багато їх в путі загине,
В дощі потоне крижанім,
І рух живої павутини
Застигне сріблом неживим.
Летять бездумно, мовчазливо,
Самі не знаючи доріг,
І начіпляються квапливо
На все, що зустрічає їх.
Над синім холодом Дніпровим
Нема їм ліку і кінця, —
І знов тремтять забутим словом
Людські надії і серця.
Прозора осене! Вертаєш
Ти недопиті весни нам,
Мене ти смутком огортаєш,
Що я за радість не віддам.
Хай сили повернуть немає
Колишні мрії і літа,
Та інші мрії навіває
Твоя глибока гіркота.
|
|
|
