|
|
Син Данила Лев, якому
Збудував Данило Львів,
Після смерті свого батька
На престіл у Львові сів.
Молодий, палкий, хоробрий,
Все життя він рвавсь у бій.
Все життя не міг знайти він
Стриму вдачі вогняній.
То з татарами воює
На незайманих степах,
То веде на Польщу військо
І змагається в боях.
І зміцнилася держава,
Збагатилася земля,
І просила польська шляхта
Князя Льва на короля.
Володимир, син Василька,
В Володимирі сидів.
Ніжний, тихий, не любив він
Ні походів, ні боїв.
Все в своїх книжках кохався,
Все з ученими сидів.
І своїм життям чернечим
Розбудив у брата гнів.
І брати живуть окремо.
Вічно сваряться вони,
І стоїть над краєм привид
Братовбивчої війни.
Скористалися татари
І приходять із степів...
Так держава підупала
Через нелади братів.
|
|
|
