|
|
У похід взяли Василька
І під Холм його ведуть:
Як, мовляв, Василька вгледять,
Холм без бою віддадуть.
І Василько йде під мури,
Плаче й камені несе.
Радить він здаватись швидше,
Та каміння кида все.
І холмщани зрозуміли
Князя мову бойову,
Що каміння треба брати
Та камінням в татарву!
«Королю не є ти братом.
Не послухаєм слуги!
Не здамося, повоюєм!
Будуть знати вороги!»
І задумавсь хан татарський:
«Мабуть, сила у їх єсть.
А моє стомилось військо;
Що, як втрачу славу й честь?»
I, подумавши, він крикнув:
«Гей, на коні, вояки!
Коли тут ми заночуєм,
Нападуть на нас вовки».
І пішло татарське військо.
Холм щасливо врятувавсь,
Та з татарами лихими
Цілий вік король змагавсь.
|
|
|
