|
|
До мене смуток знов прийшов,
Прийшов до мене близько-близько.
Зітхнув, схилився низько-низько
І слів для мови не знайшов.
До мене мрія підійшла,
Поклала руку ніжно-ніжно,
І враз заплакала невтішно,
І біля ніг моїх лягла.
І довго втрьох сиділи ми
В вечірній сутіні, як сови...
Були в нас скінчені розмови:
Ми ждали тиші і пітьми.
|
|
|
