|
|
Геть за морем українським,
Понад склом Босфорських вод
Дивні вежі і палати
Розкидає Царгород.
Наче вир, кипить, торгує
Крамом, зброєю, вином.
Вдень він вуликом здається,
А вночі — чудесним сном.
І з усіх країн до його
Ллється хвилями народ.
Наші теж торговці-люде
Їздять в славний Царгород.
Та не любить грек чужинців
І тримає їх в руці.
«Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» —
Наші скаржаться купці.
|
|
|
