|
|
Нащо, нащо тобі питати,
Чи я люблю тебе, чи ні...
О, легше серце розірвати,
Ніж знати відповідь мені.
Чи я люблю тебе — не знаю, —
Спитай вночі у срібних зір,
Весною вслухайсь в шелест гаю,
Вдивися в даль з зелених гір.
Спитай, у чайки, що голосе,
Спитай у хмар, що сльози ллють,
Піди на спалені покоси,
Що в раз останній роси п'ють, —
Спитай, бо я сказать безсила...
Я знаю, знаю тільки те,
Що підеш ти — і вирита могила,
І згасло сонце золоте.
|
|
|
