|
Не жизни жаль с томительным
дыханьем,
Что жизнь и смерть?! А жаль того
огня,
Что просиял над целым мирозданьем,
И в ночь идет, и плачет уходя.
А. Фет
Яким би був я йолопом жахливим,
Коли б почав завидувати юним,
Рум'янощоким та блискучооким,
Коли б запав у жалюгідну заздрість
До сильних, до здорових, до струнких,
До молодих, які не без підстави
Себе вважають владарями світу,
До зміни, що прийшла тобі й мені,
Не названий, далекий, добрий друже!
Ні, ні! Була б стареча та бредня!
|
|
|