|
|
Дух народів горить,
дух народів — «мов жрець».
Тільки в нас як було: ті ж раби,
ті ж підгінчі...
О прийдіть же, прийдіть, Маккавея мечі!
Спалахніте, вогні Леонардо да Вінчі!
Наша кров на полях, на полях на чужих.
Наша кров, мов душа самогубця, голосить.
Заспокойте ж її, заспокойте скоріш.
Чи ви й досі не вчули, чого вона просить?
Наші браття мовчать, бо їм смерть у очах.
Чом же ви мовчите, ви, трагічно-безжурні?
Чи забули ви сміх, чи забули ви глум
Під плачі наші журнії, журні, бандурні?
О нещасні! Мовчіть... занімійте навік.
Хай буяють другі, розцвітають хай інчі.
...Як я плачу по вас, Маккавея мечі,
Вогні творчі да Вінчі.
|
|
|
