Твоє життя минуло й знебуло. І гусне крик. Довліє злоба дневі. І спроневіра спалює чоло, і дивен див біжить поверхи древа, і ніч біжить — поверхи давніх днів, і тінь лягла на заволоку часу. Поезіє, красо моя, окрасо, я перед тебе чи до тебе жив?
