Віддай мені своєї смерти частку, візьми од мене часточку життя, і вдвох уникнем самоти, як пастки, і не потрібне буде вороття у проминуле, що майбутнім стало, в вельможний нескінченний сон степів, та за тобою небо запалало, овогнене грозою стожалів.
