|
|
Із огневого джерела,
Розкритого в небеснім полі,
Ви пили, древа лісові,
І довго потім у неволі
Томились промені живі.
Але палаючим ключем
Я розімкнув темницю їх,
І от давно погаслим днем
Позолотився мертвий сніг.
Так ти на мене вієш чаром
І радістю тії весни,
Коли мов сонячним пожаром
Юнацькі обнялися сни,
І вихор буйно-золотий
Промчався по душі моїй,
І в тій тривозі чарівній
Запломенився світач твій.
|
|
|
