|
|
І немає високого саду,
І в руїнах мій рідний дім,
І не грає червоний світанок
На поцвілім острішку старім.
І в зарічних просторах забуте
Їх дитяти ласкаве ім'я.
Може, й камінь самотній розбито,
Де плакала мати моя.
Голубими очима
Вдивляється в небо дитя,
Голубими дорогами
Одпливає, одходить життя.
|
|
|
