І молоділа. І дівчаті
Людей шукала. І найшла.
Та, помолившись Гіменею
В своїм веселім гінекею1,
В чужий веселий одвела.
Незабаром зробилась мати
Із доброї тії дівчати:
Дитину-сина привела.
Молилася своїм Пенатам2
І в Капітолій3 принесла
Немалі жертви. Ублагала
Капітолійський той синкліт4,
Щоб первенця її вітали
Святії ідоли. Горить
І день і ніч перед Пенатом
Святий огонь. Радіє мати:
В Алкіда5 син її росте,
Росте, лицяються гетери
І перед образом Венери
Лампаду світять.
II
Тойді вже сходила зоря
Над Віфлеємом6. Правди слово,
Святої правди і любові
Зоря всесвітняя зійшла!
І мир і радость принесла
На землю людям. Фарисеї7,
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.
І Сина Божія во плоті
На тій Голгофі розп'яла
Межи злодіями. І спали,
Упившись кровію, кати,
Твоєю кровію. А Ти
Возстав од гроба, слово встало.
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.
III
Тойді ж ото її Алкід,
Та ще гетери молодії,
Та козлоногий п'яний дід8
Над самим Аппієвим шляхом9
У гаї гарно роздяглись,
Та ще гарніше попились,
Та й поклонялися Пріапу10.
Аж гульк!.. Іде святий Петро
Та, йдучи в Рим благовістити,
Зайшов у гай води напитись
І одпочити. — Благо вам! —
Сказав апостол утомленний
І оргію благословив.
І тихим, добрим, кротким словом
Благовістив їм слово нове,
Любов, і правду, і добро,
Добро найкращеє на світі,
То братолюбіє. І ситий,
І п'яний голий отой Фавн,
І син Алкід твій, і гетери —
Всі, всі упали до землі
Перед Петром. І повели
До себе в терми на вечерю
Того апостола...
IV
І в термах оргія. Горять
Чертоги пурпуром і златом,
Куряться амфори. Дівчата
Трохи не голії стоять
|
