|
|
Дівчинку здибав колись маленьку
Там, де землю Дніпром розколото:
Вибирала з води у жменьку
Синє золото...
І таке тоді небо було безкрає.
Поможи мені, дядю, трошки!..
...А в самої очей немає, —
Волошки.
Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!
Чи далося ж тобі те золото?
...Вже мені не сміятись тепер
По-старому, безглуздо-молодо...
|
|
|
