Реклама на сайте Связаться с нами
Твори українських письменників

Архип Тесленко

Що робить?

На главную
Твори українських письменників
Життя і творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників

Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович пообідав, стоїть у кімнатці своїй, дивиться у вікно, що виходить на улицю. Таке заплакане. Мряка надворі, мокро, слизько. Їде чоловік улицею, і грязі в його, грязі за колесами. Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, сливки. Бідний садочок! Весною як він цвів, зеленів. Бджілки як гули у йому, пташки щебетали. А зараз... Що зараз з ним? Сіріє жалібно-жалібно, голий, сумний. Нащо цвів тоді? Так пишався убранням? Де тепер воно? І що з пташками тими? Де їх щебетання тепер? Дивиться Яків Петрович.

— Бо-о-в! — почулось гучне, протяжне.

Що це ще? Глянув до церкви, — за огорожею білою, поруч з садочком стоїть, одхилена.

— Дзень-дзелень-бов! — пішли голосить дзвони.

По мертвому! Так от! Одійшов од вікна Яків Петрович, ходить по кімнатці. Сумно-сумно йому.

Так. Гине... усе, усе. Гинуть квіточки, листячко, гинуть бджілки, гине й... людина. Немає це й Брукви уже. Казав сторож уранці: помер, каже. Отак! Був багатий, освічений, молодий, нежонатий ще був; жив... неначе у раї, на хуторі в себе... Ставок, верби... Жеребцем їздив ще так недавно... І це лежить він, не дише. Життя!.. Живеш-живеш, помреш, закопають тебе, і потім... що потім з тебе? На який час згадка зістанеться? Добре ж, як хоч згадка зістанеться. Багатьох згадують? Вмре інший, і ні слуху ні духу про його. Страшно: родиться, жить, страждать і потім... як і не було нічого цього. Ой, що робить? Як жить? Який слід, хоч невеличкий, після себе зіставить?

Зупинився, постояв. Сів далі коло столу, підопер голову рукою, сидить.