Григорій Сковорода

Дві Курки

Випало якось Дикій Курці залетіти до Домашньої.

— І як це ти, сестро, живеш у лісах? — спитала Домашня.

— А точнісінько так, як інші лісові птахи, — відповіла Дика. — Годує мене той-таки Бог, що й диких голубів...

— Вони ж літати добре можуть, — проказала господиня.

— Це так, — згодилася Дика, — одначе і я можу літати й цілком задоволена крильми, даними мені від Бога...

— Ось у те я, сестрице, ніяк повірити не можу, — сказала Домосида, — бо я ледве-ледве можу перелетіти до он того сараю.

— Не перечу, — каже Дика, — але дозвольте, голубонько моя, згадати, що ви змалечку, як тільки народились, зволите на подвір'ї гній гребти, а я щодня мусила досвідом поповнювати своє літання.

Сила. Багато хто, не маючи змоги щось зробити, не вірить, що можуть це інші. Безліч є таких, хто з солодкої млості відучені мандрувати пішки. Це свідчить, що практика без природженості бездільна, а природженість утверджується працелюбністю. Яка користь знати, як робиться діло, коли ти сам його не зробиш? Узнати не важко, важче зробити. Наука та досвід — це одне і те ж. Вона не у знанні самім живе, а в роботі. Знання без діла — це мука, а діло — без природи. Ось чим різниться scientia et doctrina (знання та наука).