Реклама на сайте Связаться с нами
Українська література. Аналіз творів

Максим Рильський

Ліричні шедеври “Яблука доспіли, яблука червоні!”, “Ластівки літають,
бо літається...” (аналіз)

На главную
Українська література. Аналіз творів

Невеликі за обсягом, ці ранні поезії М. Рильського стали, без перебільшення, хрестоматійними. Автор співає гімн коханню, його животворній і чарівній силі. Однак у них звучать і сумні ноти, бо споконвічними супутниками любові є зажура та неспокій. Відтворення цих протилежних почуттів і лежить в основі віршів.

У поезії “Яблука доспіли, яблука червоні!” головний мотив — розлуки, передчуття розставання. Емоції закоханих нагадують доспілі яблука — вони досягли найвищої точки, своєрідного піку відчувань:

...а тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Це неясне хвилювання і є передчуттям розлуки, але воно ще не до кінця усвідомлене, тому ліричний герой сумнівається:

...Я піду — і, може, більше не прийду.

Глибокі переживання людини М. Рильський поєднує із змалюванням природи: осіннього саду з яблуками, жовтих полів, синього неба. Окремі деталі, пейзажні штрихи щемливо відтінюють настрій ліричного героя. Закінчується поезія афористичним висловом, який в узагальненій формі концентрує в собі підсумок роздумів поета:

...Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Вірш “Ластівки літають, бо літається...” побудований на протиставленні таких понять, як любити — страждати. Автор стверджує природність, органічність почуття кохання, навіть його невідворотність для юнака чи юнки. Це закономірний етап осягнення життя, вияв його могутньої і вічної сили. “Земля стара” століття “кружляє, обертається”, а зі світом кохання кожен ознайомлюється по-своєму, це почуття переживається окремою людиною як неповторне і незабутнє. У поезії ідеться про Ганнусю, про всю молодь, яка сповнена енергії, надій, сподівань, готова “для блакитнокрилої плавби”. Цей місткий художній образ, запозичений у романтиків, суголосний пориванням молоді до незвіданого майбутнього.

Весняна природа відповідає настроям вірша — вона буяє, квітне, навіть “чорну хмару сріблять голуби”. Оптимістичної тональності не порушують і останні рядки поезії:

Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся плаче, бо пора...

У них поетичний підсумок: кохання — це повнота життя, радість і сльози.

bigmir)net TOP 100