Андрій Малишко

Правда (аналіз)

Ця поезія А. Малишка створена у 60-ті роки, тому на ній не могли не позначитися тогочасні суспільні процеси — демократизація, посилені пошуки історичної правди і соціальної справедливості.

Ще з фольклору відоме протиставлення: правда — кривда. А. Малишко опускає свідомо другу ланку в цьому ланцюзі, присвячуючи вірш такій морально-етичній категорії, як правда. Як її розуміє і трактує поет?

Не випадково життєве напучування-заповіт автор вкладає у вуста матері, берегині роду. У ньому сконцентровано досвід не одного покоління наших предків:

— Як виростеш, моя мала дитино,
То мудрим будь і мужнім будь в житті.

Далі А. Малишко розкриває багатогранність мудрості, яка приходить через осягнення різноманіття світу, що оточує людину:

У мудрості свої закони є:
І цвіт, і злет, і несходимі пущі.
Пізнай краплину і течіння зір,
Зерно, і камінь, і могутній всесвіт...

Правда ж неподільна, вона — одна на всіх, вона виборюється, нею вимірюється справжня сутність людини:

...А правда лиш одна — вона колюча,
Гірка й жорстока. І завжди в біді.
Тож мужнім будь — оборони її,
Карай себе і серце рви на частки,
Збивай коліна в кров,
Упавши, встань,
І знов іди, і знов шукай її.

Мужність захищати правду — це і є мудрість, це своєрідне випробування для людини, бо можуть проклясти вороги, відректися друзі, рідні, але не треба розцінювати це як самопожертву, це — закономірність:

Як треба вмерти — тілом ляж за неї...

Безапеляційність і категоричність А. Малишка зумовлені тогочасними суспільними реаліями — оновленням суспільства від багаторічної фальші, брехні, лицемірства. Мужність — мудрість — правда — така морально-етична програма поета, виражена “скупими” і “нелегкими” словами.