Реклама на сайте Связаться с нами
Українська міфологія

Купайло

На главную
Українська міфологія

Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова купа — поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово «купатися»).

В Україні збереглася назва Купальського вогнища — собітка (від «со+битіє» — «зібрання», «буття разом»). Наші Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купідона та грецької Кибели, які є богами шлюбу, пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа (Собутка).

Велесова книга донесла нам таке розуміння Купальського свята; «Це Бог Купайло гряде до нас і говорить нам, що повинні стати горді й чисті тілами та душами нашими».

В обрядах Купайла збереглося священне значення вогню (стрибання через вогнище, спалювання непотрібних речей) і води (купання, перепливання через річку), бо «Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те вказав, що не сміємо те покинути. І умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих водах живих...»

Імена, похідні від Купайло: Купава — дівчинка, народжена на це свято; ім’я означає красива, гарна, по-святковому вбрана; а також — жінка з плавною гордою ходою; Купавон — чоловіче ім’я, що означає збуджений, пристрасний, нестримний.

bigmir)net TOP 100